Журнал "Радіоаматор" пройшов великий шлях, адже щомісячно видавався з 1993 року й зробив значний внесок у розвиток електроніки та радіозв'язку в Україні. Тематикою журналу було висвітлення питань діяльності радіоаматорства, проблем сучасного зв'язку і радіоелектроніки. Матеріали з конструювання і ремонту аудіо-відеоапаратури, електронна схемотехніка, ремонт і модернізація побутової електроніки, радіозв'язок і телекомунікації, зокрема дротовий і мобільний зв'язок, кабельне телебачення, а також допомога радіоаматорам у вирішенні проблем теорії і практики, підтримка освіти радіоаматорства.
Цього року у «Радіоаматора» ювілей — 30 років з виходу першого номера. Перегорнувши сторінку історії, видавництво вирішило припинити випуск журналу та переорієнтуватись на інші видання, адже попереду нові досягнення, можливості та перспективи.
Згадаємо нашу історію. Головним меценатом і ініціатором створення журналу, його засновником, та спонсором українського радіоаматорського руху був Салахов Ехрам Абдулайович, директор МП "СЕА". Видавництво «Радіоаматор» почало свою роботу в липні 1992 року. Підготовча робота по збору редакційного колективу, авторів, підготовка до виходу першого номера зайняла майже півроку. І ось в січні 1993 року журнал «Радіоаматор» побачив світ. Його першим головним редактором став Ульченко Георгій Анатолійович, зам. головного редактора – Божко Зоя Вадимівна.
Журнал «Радіоаматор» одразу з радістю зустріли українські радіоаматори, які віддавали йому найбільшу перевагу над іншими виданнями з радіоелектроніки.
У жовтні 1994 року видавництво відокремилося у окрему організацію ДП «Видавництво Радіоаматор», яку очолив Сухов Микола Євгенійович. А головним редактором стала Божко З.В.
Своє друге народження журнал пережив наприкінці 90-х років минулого сторіччя, коли директором видавництва і головним редактором журналу знову став Георгій Ульченко. Суттєво змінився зміст журналу, з’явилися рубрики з конструювання і ремонту аудіо Hi-Fi і відеотехніки, сучасної електроніки, сучасних телекомунікацій, КВ+УКВ зв’язку, радіоаматорської освіти тощо.
Також видавництво протягом своєї багаторічної діяльності випустило велику кількість технічної та довідкової літератури. Напевно, найбільшу за всіх технічних видавництв незалежної України. Спектр видань дуже широкий - від видання "ҐІС — помічник телемайстра", різноманітної довідкової технічної літератури, до видання "Професіонали".
До вашої уваги фото деяких представників редакційної колегії журналу 90-х років, завдяки яким журнал набув популярності серед читачів.
Давайте згадаємо історію видання в хронології:
Можемо з гордістю підсумувати, що весь цей час видання “Радіоаматор” було джерелом цінної інформації, а також досвідом для багатьох спеціалістів, охоплюючи різноманітні напрямки.
Читачі завжди отримували:
- останні новини та тенденції в галузі, які допомагали їм бути в курсі сучасних технологій, розвитку програмного забезпечення, яке покращує роботу у галузі електроніки та зв'язку;
- оптимізацію роботи та збільшення ефективності своїх проектів;
- можливість навчання, або підвищення кваліфікації - завдяки різним статтям, матеріалам з проектування, схемам розробки та експлуатації різних електронних пристроїв та систем зв'язку.
Журнал «Радіоаматор» завжди був корисним не тільки для фахівців у галузі електроніки, але й для більш широкої аудиторії, яка цікавиться технологіями та електронікою. Давайте запам'ятаємо імена головних постійних авторів видання - більше 200 аматорів та професіоналів, які внесли значний внесок в становлення і розвиток журналу.
«Ми поставили перед собою нові виклики, нові проекти. Тож ще зустрінемося на сторінках наших інших видань», — каже директор видавництва “Радіоаматор” Моторний Валерій Володимирович.
Ми хочемо висловити вдячність та пошану усім читачам, авторам та співробітникам журналу за їхній внесок у розвиток радіоаматорського руху в Україні. Завдяки вашим зусиллям та ентузіазму журнал "Радіоаматор" став справжньою легендою у світі радіоаматорства.
